Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бурчак

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бурчак
Берлін: Українське слово, 1924

Бурча́к, ка́, м. 1) Журчащій ручей. 2) Струя проточной воды, текущей съ шумомъ. Дзюркотання весняного струмочка-бурчака. Г. Барв. 308. Ум. Бурчачо́к. Ном. № 13663.