Словарь української мови (1924)/бурчати

by Борис Грінченко

◀ бурчало

Словарь української мови Борис Грінченко Б бурчати

бурчачок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бурча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Ворчать, брюзжать. Хто має багацько, той бурчить; а хто не мас, той мовчить. Ном. № 1593. Утихомирься, не бурчи. Котл. Ен. III. 37. 2) Журчать (о ручьѣ, потокѣ). 3) Урчать. Бурчить у животі.