Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бутати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бутати
Берлін: Українське слово, 1924

Бута́ти, та́ю, єш, гл. Гордиться, спесивиться, фордыбачить. Бутає, як телі на мотузку. Фр. Пр. 131. Коби не бутав, то би ноги не зламав. Фр. Пр. 131.