Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бухати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бухати
Берлін: Українське слово, 1924

Бу́хати, хаю, єш, гл. 1) Бить, колотить. Взяла мене бухати, мусів я ю слухати. Гол. 2) Бросать. Бабусю у яму бух! каже Оленка, показуючи кулачком, як будуть бухати бабусю у яму. Мир. Пов. II. 116. 3) Стрѣлять, палить. Бухають з гармат.