Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/буць

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
буць
Берлін: Українське слово, 1924

Буць, ця, м. Неудавшійся хлѣбъ. Спекла мама буця, що не їстиме ні куця, ні цюця. Посл.