Словарь української мови (1924)/буча

by Борис Грінченко

◀ буцьо

Словарь української мови Борис Грінченко Б буча

бучавий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бу́ча, чі, ж. Шумъ, крикъ, тревога. Чуб. II. 434. Зчинилась була буча не мала: поспільство свого козацтва рішатись не хотіло. К. ЧР. 198. Зби́ти бу́чу. Поднять шумъ. За онучу збили бучу. Ном. № 3516.