Словарь української мови (1924)/бігати
| ◀ бігарь | Словарь української мови Б бігати |
бігатися ▶ |
|
Бі́гати, гаю, єш, гл. 1) Бѣгать. Бігає по луці. Въ повел. накл. употребл. иногда бігай вм. біжи́. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечеріє. Мет. 98. Употребл. оно также тавтологически: Ой бігайте-біжіть шляхом да наженіте Касю з ляхом. Чуб. V. 908. Бігай, хлопче! Бігаймо у великий гай! Бігаймо, кажу. МВ. II. 112. 2) О коровахъ: случаться. Угор.