Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бігцем

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бігцем
Берлін: Українське слово, 1924

Бігце́м, нар. Бѣгомъ. А він бігцем, бігцем з кіньми. Каменец. у.