Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бідаха

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бідаха
Берлін: Українське слово, 1924

Біда́ха, хи, об. Бѣдняга, бѣдняжка, горемыка. Г. Барв. 76. І гостя (цапа) в тришия в кошару мусять гнать. Прийшлось бідасі пропадать. Греб. Ум. Бідашка, бідашечка. Шух. I. 198. ЕЗ. V. 145.