Словарь української мови (1924)/біловус

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
біловус
Берлін: Українське слово, 1924

Біло́вус, са, м. 1) Человѣкъ съ русыми усами. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе? Федьк. I. 25. 2) Человѣкъ съ сѣдыми усами.