Словарь української мови (1924)/білогруд

by Борис Грінченко

◀ білогривий

Словарь української мови Борис Грінченко Б білогруд

білогрудець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Білогру́д, да, м. 1) Имѣющій бѣлую грудь. Желех. 2) Пт. а) Sterna minuta. Вх. Пч. II. 14. б) Cinclus aquaticus. Шух. I. 23. Ум. Білогрудик. Вх. Зн. 3.