Словарь української мови (1924)/білолиций
| ◀ білокрилий | Словарь української мови Б білолиций |
білоніг ▶ |
|
Білоли́ций, а, е. Съ бѣлымъ лицомъ, бѣлолицый. Білолиця, кароока і станом висока. Шевч. 2) Употребл. какъ эпитетъ къ слову мѣсяцъ, замѣняя его. Світить білолиций на всю Україну. Шевч. Ум. Білолиценький.