Словарь української мови (1924)/білотарчик

by Борис Грінченко

◀ білослива

Словарь української мови Борис Грінченко Б білотарчик

білотурка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Білота́рчик, ка, м.? Герой пѣсни, поющейся въ игрѣ того же имени. Біло, білотарчику, поплинь, поплинь по Дунайчику и т. д. Гол. IV. 156. У Чуб. игра съ той же пѣсней называется Володарь. Чуб. III. 39.