Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/біліти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
біліти
Берлін: Українське слово, 1924

Білі́ти, лі́ю, єш, гл. Бѣлѣть, бѣлѣться. Лечу, лечу, а вітер віє, передо мною сніг біліє. Шевч. На синові явір зеленіє, на невісточці береза біліє. Чуб. V. 712.