Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бісота

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бісота
Берлін: Українське слово, 1924

Бісо́та, ти, ж. Власть нечистой силы; волшебство, колдовство. Бѣл.-Нос.