Словарь української мови (1924)/в'ялити

by Борис Грінченко

◀ в'ялий

Словарь української мови Борис Грінченко В в'ялити

в'янути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

В'яли́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Гліб. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Грин. III. 536. Уроки.... печінку в'ялили. Мнж. 152. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Мет. 17. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Мет. 253. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила. МВ.