Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вагани

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вагани
Берлін: Українське слово, 1924

Вагани́, ні́в, м. мн. 1) Продолговатая деревянная миса, родъ небольшого корытца для пищи. Сим. 19. Всю страву в вагани вливали і роздавали всім ложки. Котл. Ен. II. 12. 2) = Ночви. Сів (дурень) у вагани та й плава. Мнж. 79. Ум. Ваганки́. Біля куреня уже стоять ваганки, повнісінькі галушок з салом. Греб. 401.