Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/валющий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
валющий
Берлін: Українське слово, 1924

Валю́щий, а, е. 1) Валящій, ненужный. 2) Падающій, не могущій устоять на ногахъ. Він п'яний, аж валющий. Зміев. у.