Словарь української мови (1924)/варити
| ◀ вариста піч | Словарь української мови В варити |
варитися ▶ |
|
Вари́ти, рю́, риш, гл. 1) Варить; стряпать. Жінко, вари лишень гречані галушки. Рудч. Ск. I. 11. — Дай мені вечеряти, моя ластівко! — Я ж не топила, я ж не варила. Мет. 5. Пиво варити зачинайте. ЗОЮР. I. 223. 2) Безпрестанно уговаривать, читать науку. Я в хаті челядку варила, варила, щоб ішла служить. Кролевец. у. Во́ду вари́ти. Заставлять кого дѣлать что-либо совершенно ненужное, изъ за одного лишь каприза, притомъ постоянно придираясь. Вередливе, тільки воду варить. Ном. № 2727. 3) Ка́шу вари́ти. Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 31.