Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вартувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вартувати
Берлін: Українське слово, 1924

Вартува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Сторожить, караулить. Я тебе буду вартувати тепер. Чуб. 2) Стоить. Вона (праця) дома ж таки втроє більше вартує. О. 1862. IV 104.