Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вацюкати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вацюкати
Берлін: Українське слово, 1924

Вацю́кати, каю, єш, одн. в. вацю́кнути, ну, неш, гл. Звать, позвать свинью крикомъ: вацю́! Біжу, як те поросятко, як на його скаже: „паць! паць!“ або вацюкне. Г. Барв. 354.