Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вежа

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вежа
Берлін: Українське слово, 1924

Ве́жа, жі, ж. 1) Башня. Верх Бескида калинова там же стоїть вежа нова. Гол. I. 141. 2) Тюрьма, заключеніе. Вежу одсиджує. 3) Святочная, на праздникъ Пасхи, игра: пять или шесть мужчинъ становятся вмѣстѣ, берясь другъ за друга руками, у нихъ на плечахъ еще два или три, у тѣхъ еще одинъ, и такъ ходятъ. См. Дзвіниця, Оборіг. Гол. I. Объясн. къ изобр. 21.