Словарь української мови (1924)/вервечка
| ◀ верб'я | Словарь української мови В вервечка |
верг ▶ |
|
Верве́чка, ки, ж. 1) Веревочка, на которой привѣшена люлька, колыбель (всѣхъ верве́чок четыре). К. С. 1893. VII. 80. Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. Мет. 4. 2) Рядъ, толпа людей, животныхъ. А он Грицько малу вервечку за собою веде. Мир. Пов. I. 129. Вервечка курей. Мнж. 177.