Словарь української мови (1924)/вередій
| ◀ вередитися | Словарь української мови В вередій |
вередійка ▶ |
|
Вереді́й, ді́я, м. Капризникъ, прихотливый, переборчивый. Уман. II. 8. Вередувала б тебе лиха година! Чого тобі не стає ще? Ну, та й вередій же! Харьк.