Словарь української мови (1924)/верета

by Борис Грінченко

◀ вереснути

Словарь української мови Борис Грінченко В верета

веретенечко ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вере́та, ти, ж. 1) Дерюга. 2) Родъ шерстяныхъ разноцвѣтныхъ ковриковъ, которыми застилаютъ лавки, а иногда и столъ. Чуб. VII. 387. Kolb. I. 58. Дайте ж нам і постілку та й писані верети. Гол. II. 111. 3) Множество, куча. Верета горобців у просі. Фр. Пр. 147. Ум. Вере́тка.