Словарь української мови (1924)/веселити
| ◀ веселик | Словарь української мови В веселити |
веселитися ▶ |
|
Весели́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Веселить, увеселять. Вона було ввесь двір веселить собою, як зорою. МВ. I. 70. 2) Радовать. І душу веселить одрадою благою. К. Псал. 54. Жити б, жить та славить Бога і добро творити та Божою красотою людей веселити. Шевч. 327.