Словарь української мови (1924)/вибрик

by Борис Грінченко

◀ вибрехати

Словарь української мови Борис Грінченко В вибрик

вибрикувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́брик, ку, м. 1) Скачокъ, прыжокъ (о животныхъ). Ви́бриком. Въ припрыжку, отбрасывая заднія ноги. Як підемо було вибриком на гору. Сим. 200. 2) Капризная выходка.