Словарь української мови (1924)/вибухати

by Борис Грінченко

◀ вибух

Словарь української мови Борис Грінченко В вибухати

вибухатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вибуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́бухнути, ну, неш, гл. 1) Неожиданно прорываться, прорваться, вспыхивать, вспыхнуть. Дим з коміна вибухає. Вибухла война. Гн. II. 245. 2) Взрываться, взорваться. 3) Только сов. в. Выпалить, выстрѣлить. Вибухнуло в рушниці.