Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вивалювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вивалювати
Берлін: Українське слово, 1924

Вива́лювати, люю, єш, сов. в. ви́валити, лю, лиш, гл. 1) Вываливать, вывалить, выкидывать, выкидать изъ чего либо. 2) Выбивать, выбить. Вивалив двері. См. Виваляти. 3) Вываливать, вывалить, высовывать, высунуть. Язик вивалив мов та собака. Маркев. 59. — о́чі. Вытаращить, выкатить глаза. Вивалив очі як баран. Ном. № 6599.