Словарь української мови (1924)/вивалювати
Зовнішній вигляд
◀ вивалити | Словарь української мови В вивалювати |
вивалюватися ▶ |
|
Вива́лювати, люю, єш, сов. в. ви́валити, лю, лиш, гл. 1) Вываливать, вывалить, выкидывать, выкидать изъ чего либо. 2) Выбивать, выбить. Вивалив двері. См. Виваляти. 3) Вываливать, вывалить, высовывать, высунуть. Язик вивалив мов та собака. Маркев. 59. — о́чі. Вытаращить, выкатить глаза. Вивалив очі як баран. Ном. № 6599.