Словарь української мови (1924)/вивідувати
| ◀ вивідка | Словарь української мови В вивідувати |
вивіз ▶ |
|
Виві́дувати, дую, єш, сов. в. ви́відати, даю, єш, гл. Разузнавать, разузнать, вывѣдывать, вывѣдать. Стали ся в нього вивідувати: ой брате, брате, що там слихати? Гол. Также и кого́ виві́дувати. Разспрашивать у кого. Сталися його вивідувати: „Що там доброго в Уграх слихати?“ АД. I. 43. — ума́. Стараться узнать образъ мыслей. О, се такий пан, що мабуть ума вивідує.