Словарь української мови (1924)/вивірчувати

by Борис Грінченко

◀ вивірка

Словарь української мови Борис Грінченко В вивірчувати

вивірчуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Виві́рчувати, чую, єш, сов. в. ви́вертіти, рчу, тиш, гл. 1) Высверливать, высверлить, вывертѣть. 2) Разматывать, размотать изъ чего-либо. Приїхали, він вивертів із рядна і поклав на столі (хліб). Рудч. Ск. I. 180.