Словарь української мови (1924)/вивіряти

by Борис Грінченко

◀ вивірчуватися

Словарь української мови Борис Грінченко В вивіряти

вивітрювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вивіря́ти, ря́ю, єш, сов. в. ви́вірити, рю, риш, гл. 1) Провѣрять, провѣрить. Зміев. у. Вивіряймо, чи багато чарок у пляшці. Староб. у. 2) Испытывать, испытать, извѣрить. Ти думаєш, козаченьку, що я уміраю, а я з тебе, молодого, ума вивіряю. Мил. 75. Вивірив ти моє серце вдень і нічною добою. К. Псал. 32.