Словарь української мови (1924)/вивіщувати

by Борис Грінченко

◀ вивішник

Словарь української мови Борис Грінченко В вивіщувати

вивіяти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́віщувати, щую, єш, гл. Напророчить. Щоб воно на свою голову вивіщувало. Ном. № 3661. Лучче ти мені смерти попроси, її вивіщуй. МВ. (О. 1862. I. 88).