Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вигавкати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вигавкати
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́гавкати, каю, єш, гл. Выгнать лаемъ. Собака не зробе урону, шоб то переполох виливати. Вона хоч і зляка, так потім сама усе вигавка. Мнж. 155.