Словарь української мови (1924)/вигонити

by Борис Грінченко

◀ виголюватися

Словарь української мови Борис Грінченко В вигонити

вигончастий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Виго́нити, ню, ниш, гл. = Виганяти. Спитавсь його: чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки він їх не вигонив. Рудч. Ск. I. 62. Скот вигонила із города. Рудч. Ск. I. 194.