Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вигравати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вигравати
Берлін: Українське слово, 1924

Виграва́ти, ва́ю раю́, и є́ш, сов. в. ви́грати, раю, єш, гл. 1) Выигрывать, выиграть. Виграв у карти. Виграв мужик з паном справу. 2) Переливать свѣтомъ, блестѣть, заблестѣть, переливаться цвѣтомъ, засіять. Сонечко з-за хмари виграло. МВ. (О. 1862. III. 42). Світло виграє у кришталю усякими цвітами. Ком. I. 21. Въ нижеслѣдующихъ значеніяхъ только въ несов. в.: 3) Играть. Як та водяна русалка вигравав хлопець у воді. Левиц. I. 63. Оттоді то по городах на музики вигравали. Макс. Ой там козак похожає, у бандурку виграває. Мет. 73. 4) О морѣ: волноваться. Синіє море, виграває. Шевч. 91. 5) Гарцовать (на). Вигравали наші хлопці вороними кіньми. Мил. 78. Поперед війська да конем виграє. АД. I. 25. 6) Бродить. Пиво виграє.