Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вигуляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вигуляти
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́гуляти, ля́ю, єш, гл. Прогулять, истратить на гульбу, удовольствія. Заграй мені сяку-таку за коробку пастернаку! Як я тую вигуляю, піду другу накопаю. Грин. III. 648.