Словарь української мови (1924)/вид

by Борис Грінченко

◀ виґуляри

Словарь української мови Борис Грінченко В вид

видавання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вид, ду, м. 1) Лицо. Поганому виду нема стиду. Ном. № 3167. Глянь на вид та й кажи, що Свирид. Ном. № 6314. Увесь вид кропивою пожалив. МВ. I. 63. 2) Зрѣніе. Видом видати, слихом слихати. Шевч. 497. Ум. Видо́к, видо́чок.