Словарь української мови (1924)/виймати

by Борис Грінченко

◀ вийгравати

Словарь української мови Борис Грінченко В виймати

вийматися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вийма́ти, ма́ю, єш, сов. в. ви́йняти, йму, меш, гл. 1) Вынимать, вынуть; обнажать; освобождать. Ключі з-під голов виймав. Макс. Дай, Боже, воювати, та шабель не виймати. Ном. № 4637. Отцева й матчина молитва зо дна моря виймає. Макс. 2) Исключать, исключить, изъять. 3) — зу́би. Рвать зубы. 4) — о́чі. Выкалывать, выклевывать глаза. Закрякали чорні крюки, виймаючи очі. Шевч. 54.