Словарь української мови (1924)/викачалкувати
| ◀ викати | Словарь української мови В викачалкувати |
викачати ▶ |
|
Ви́качалкувати, кую, єш, гл. Побить скалкой. Вона його викачалкувала та й прогнала. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
| ◀ викати | Словарь української мови Борис Грінченко В викачалкувати |
викачати ▶ |
|
Словарь української мови — В
викачалкувати
Борис Грінченко
1924
Ви́качалкувати, кую, єш, гл. Побить скалкой. Вона його викачалкувала та й прогнала. Екатериносл. у. (Залюбовск.).