Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/викачалкувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
викачалкувати
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́качалкувати, кую, єш, гл. Побить скалкой. Вона його викачалкувала та й прогнала. Екатериносл. у. (Залюбовск.).