Словарь української мови (1924)/викручувати

by Борис Грінченко

◀ викрутка

Словарь української мови Борис Грінченко В викручувати

викручуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Викру́чувати, чую, єш, сов. в. ви́крутити, чу, тиш, гл. 1) Выкручивать, выкрутить, выжимать, выжать. Сорочка мокрісінька, — хоть викрути. Лебед. у. 2) Вырывать, вырвать. А молода бондарочка тих жартів не знала, — праву ручку викрутила, та й по личку втяла. Гол. 3) — но́гу. Свихнуть, вывихнуть.