Словарь української мови (1924)/викуп

by Борис Грінченко

◀ викувати

Словарь української мови Борис Грінченко В викуп

викупати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́куп, пу, м. 1) Выкупъ. Зостав його, нехай живе на світі, бо він мені подав за себе викуп. К. Іов. 73. 2) Искупленіе. Од пекла до викупу, до царства небесного душу проважає. Макс.