Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вилагодити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вилагодити
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́лагодити, джу, диш, гл. Уладить, устроить какъ должно. Як баба зна добре, то вилагодить як слід. Черк. у.