Словарь української мови (1924)/вилазити
| ◀ вилаз | Словарь української мови В вилазити |
вилазка ▶ |
|
Ви́лазити, жу, зиш, гл. Излазить. Скрізь вилазили. О. 1861. XI. 29.
Вила́зити, жу, зиш, сов. в. ви́лізти, зу, зеш, гл. 1) Вылазить, вылѣзать, вылѣзть. Вилазить гадюка. Рудч. Ск. I. 146. Кривда людськая боком вилазить. Ном. № 2294. Кричить, аж з шкури вилазить. Ном. № 3459. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Ном. № 1959. 2) Взлѣзать, взлѣзть. Кричи, хоч на гору вилізь. Ном. Виліз дружба на липу. О. 1862. IV. 19. 3) Не вила́зити з чо́го. Быть постоянно въ чемъ. З роботи ніколи не вилазить. Другі в плахтах та запаскам…, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила. Мир. ХРВ. 25.