Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/виманювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виманювати
Берлін: Українське слово, 1924

Вима́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́манити, ню, ниш, гл. Выманивать, выманить. В старці пугою не вгнати, а з старців калачем не виманиш. Ном. № 4650. Такий убогий, що кошенят з запічка нічим виманити. Ном. № 13491.