Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/виметний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виметний
Берлін: Українське слово, 1924

Виме́тний, а, е. Исключенный, избавленный, изъятый. Та тут, як правду казати, нема й однієї хати виметної од корости. Переясл. у. Злодіїв зловили, а Костянтин зостався виметний. Прилук. у.