Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/виминати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
виминати
Берлін: Українське слово, 1924

I. Вимина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́м'яти, мну, неш, гл. Выминать, вымять; мять, напр. овчины при обработкѣ. Вас. 153.

II. Вимина́ти, на́ю, єш, гл. Перегонять, обгонять.