Словарь української мови (1924)/вимовний

by Борис Грінченко

◀ вимовлятися

Словарь української мови Борис Грінченко В вимовний

вимовно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Вимо́вний, а, е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово. О. 1862. III. 52. 2) Условленный, условный. 3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що дня вимовляє. Чуб. V. 1021.