Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вимовчати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вимовчати
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́мовчати, чу, чиш, гл. 1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже.... Рудч. Ск. I. 208. 2) Промолчать извѣстное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст.