Словарь української мови (1924)/вимовчати

by Борис Грінченко

◀ вимовно

Словарь української мови Борис Грінченко В вимовчати

вимогти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ви́мовчати, чу, чиш, гл. 1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже.... Рудч. Ск. I. 208. 2) Промолчать извѣстное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст.