Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вимолити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вимолити
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́молити, лю, лиш, гл. Вымолить. Буду благати Господа і вимолю тобі вірну дружину. Стор. I. 198.