Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/вимолити

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ вимоленець Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вимолити 		вимолитися ▶
Берлін: Українське слово, 1924

Ви́молити, лю, лиш, гл. Вымолить. Буду благати Господа і вимолю тобі вірну дружину. Стор. I. 198.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словарь_української_мови_(1924)/вимолити&oldid=574753